Відокремлений структурний підрозділ
«Рівненський фаховий коледж
Національного університету біоресурсів
і природокористування України»
У 2024 році питання боротьби з дезінформацією залишається ключовим викликом для України. З початком повномасштабної війни з росією, інформаційна агресія стала невід’ємною частиною гібридної війни, спрямованої на дестабілізацію внутрішньої ситуації в країні, підрив довіри до державних інститутів та дискредитацію Збройних Сил України. Цей виклик спонукав уряд, громадське суспільство та медіа до активізації зусиль у сфері протидії дезінформації та медіа грамотності.
Основні джерела дезінформації
Російська дезінформаційна машина продовжує використовувати класичні тактики поширеня неправдивої або перекрученої інформації, часто маскуючи її під нібито об’єктивні новини або аналітику.
Основні канали поширення таких наративів включають:
1) Соціальні мережі (Через платформи, такі як Facebook, Telegram та TikTok, поширюються фейкові новини, чутки та маніпуляції)
2) Проросійські медіа (Деякі іноземні й внутрішні ЗМІ, підконтрольні росії або ж фінансовані нею, сприяють поширенню пропаганди та маніпулятивних матеріалів.
3) Кібероперації (Атаки на українські інформаційні ресурси, метою яких є розповсюдження фальшивих повідомлень про втрати на фронті, соціальну нестабільність чи економічні проблеми)
Стратегія протидії дезінформації
Протидія дезінформації в Україні у 2024 році здійснюється на кількох рівнях – державному, громадському та міжнародному.
Основні напрями включають:
1) Державна політика. Україна активно вдосконалює національну стратегію інформаційної безпеки. У 2024 році було запроваджено низку нових законодавчих ініціатив, спрямованих на посилення відповідальності за поширення фейкової інформації. До важливих елементів цієї політики належать:
– Офіс стратегічних комунікацій. Створений для координації інформаційних кампаній, цей орган сприяє поширенню офіційної, правдивої інформації та відповідає на пропагандистські атаки.
– Моніторинг медіапростору. Залучення інструментів штучного інтелекту для моніторингу інформаційних потоків та оперативного виявлення дезінформаційних кампаній.
– Регуляція соціальних мереж. Українська влада посилює співпрацю з міжнародними платформами, такими як Facebook, Twitter та YouTube, для обмеження поширення фейкових новин, що надходять з проросійських джерел.
2) Громадське суспільство та медіаграмотність. Українські громадські організації продовжують відігравати важливу роль у боротьбі з дезінформацією. Одним із ключових напрямків є розвиток медіаграмотності серед населення.
– Ініціативи з медіаграмотності. Поширення знать про те, як відрізнити правдиву інформацію від фейкової, стало основою освітніх програм для шкіл та університетів. Також ведуться активні інформаційні кампанії серед широкого загалу через телебачення, радіо та соціальні мережі
– Фактчекінг. Незалежні платформи фактчекінгу, такі як StopFake та VoxCheck, продовжують перевіряти інформацію, яку поширюють українські та іноземні ЗМІ.
3) Міжніродна співпраця. Міжнародні партнери надають Україні значну підтримку у боротьбі з дезінформацією.Європейський Союз та НАТО активно залучені до фінансування проектів, спрямованих на підвищення стійкості інформаційного простору. Зокрема, у 2024 році була укладена низка угод між українськими та європейськими установами щодо спільних ініціатив у сфері кібербезпеки та обміну інформацією про виявленні дезінформаційні кампанії.
Виклики та перспективи
Незважаючи на суттєві досягнення у протидії дезінформації, перед Україною все ще стоять значні виклики.
Основні канали поширення таких наративів включають:
1) Технологічні інновації дезінформації. Використання штучного інтелекту та deepfake-технологій ускладнює виявлення і спростування фейкової інформації.
2) Психологічний вплив. Постійна інформаційна агресія сприяє виникненню “інформаційної втоми” серед населення, що робить людей більш вразливими до пропаганди.
3) Глобальні тренди. Світова боротьба з дезінформацією впливає на місцеві стратегії. Україна активно запозичує досвід західних країн, але місцеві реалії вимагають адаптації цих підходів.
Попри ці виклики, Україна демонструє стійкість та інноваційність у протидії дезіформаційним атакам. У 2024 році боротьба з інформаційною агресією стає ще більш комплекною, що вимагає активної взаємодії між державою, суспільством та міжнародною спільнотою.
Вадим ЧЕРНЯК,
викладач програмування та інформаційних дисциплін
