Відокремлений структурний підрозділ
«Рівненський фаховий коледж
Національного університету біоресурсів
і природокористування України»
Святкування Нового року в Україні має складну історію, яка поєднує язичницькі традиції, християнське релігійне життя, а також впливи європейської та радянської культури.
В наш час у більшості країн Новий рік настає 1 січня. Однак, не всі знають, чому саме ця дата стала початком відліку. У 46 році до нашої ери відомий римський імператор Юлій Цезар наказав створити календар, у якому рік розпочинався з 1 січня. Дата була обрана не випадково: саме в зазначеному році 1-го січня астрономічно відбувся новий місяць − вперше після зимового сонцестояння.
У дохристиянські часи в Україні, як і в багатьох інших слов’янських народів, рік розпочинався з природних циклів. Відзначали зміну сезонів, зокрема зимове сонцестояння (близько 21–22 грудня). Це був час, коли ніч ставала найкоротшою, а день починав збільшуватися — символ відродження життя.
Після приєднання українських земель до Речі Посполитої та інших європейських держав, місцева культура зазнала впливу європейських звичаїв. Наприклад, різдвяні традиції та прикрашання осель наприкінці року також увійшли до святкових звичаїв.
На зламі 17-18 століть відзначення Нового року на території тодішньої Київської Русі, а нині України було запроваджено також з 1 січня. Дату та звичай прикрашати хвойні дерева замість “дідухів” було запозичено із країн Західної Європи.
Після здобуття незалежності України (1991 рік) знову почали активно відзначати Різдво, але Новий рік залишається одним із найулюбленіших свят. Традиційні обряди (колядування, щедрування, посівання) залишаються важливою частиною зимових свят.
Сьогодні Новий рік в Україні зустрічають у ніч із 31 грудня на 1 січня. Вважається, що “як зустрінеш Новий рік, так його і проведеш”, тому кожен українець зустрічає його зі святою вірою у Перемогу над ворогом та надією на мирне життя на нашій українській землі.
Ірина БОНДАРЧУК,
викладач економічних дисциплін
