Леся Українка. Високе світло імені та слова

Довго щирими словами
До людей промовлятиму я;
Я загину, – та довго між вами
Гомонітиме пісня моя!

Леся Українка

25 лютого 1871 року в Новограді-Волинському в родині дійсного статського радника, мецената, члена «Старої громади» Петра Косача та Ольги Драгоманової-Косач (письменниці Олени Пчілки) народилася відома поетка, драматургиня, перекладачка і громадська діячка Лариса Косач, що увійшла в історію української і європейської літератури під іменем Леся Українка. Через хворобу (а точніше – через потребу постійного лікування) Леся Українка об’їздила всю Європу, довгий час жила в Італії та Єгипті, три роки прожила в Криму. Любила бувати в театрі та опері (відвідала майже всі найкращі європейські театри), прекрасно розбиралася в європейському мистецтві, скрізь записувалася до найкращих бібліотек, цікавилась новинками літератури та науковими працями. Критикувала «народництво» і всіляко просувала європейські тенденції в українську культуру, стала однією з провісників модернізму в українській літературі.

Леся Українка знала десять мов. Багато перекладала, зокрема Байрона, Гауптмана, Гейне, Гюго, Метерлінка, Свіфта, Шекспіра, Гомера, та ін. Маючи художній хист, Лариса Косач деякий час брала уроки в Київський рисувальній школі Олександра Мурашка, звідки залишилась одна картина олійними фарбами.

Леся Українка була надзвичайно працездатною. Свою «Лісову пісню» вона написала за 12 днів. А поему «Одержима» – за одну ніч, перебуваючи біля ліжка помираючого Сергія Мержинського. Загалом повне зібрання творів Лесі Українки становить 14 томів. Найперша ж збірка «На крилах пісень» побачила світ у березні 1893 року у Львові за сприяння Івана Франка – наклад книги тоді був лише 500 примірників.

Останні роки прожила в Єгипті та різних містах Грузії, куди переводили по службі її чоловіка, Климента Квітку. Померла 1 серпня 1913 року в грузинському селищі Сурамі – виснажені хворобою, у неї відмовили нирки. Похована у Києві на Байковому кладовищі біля батька та брата Михайла. До кладовища труну з тілом Лесі Українки несли шестеро жінок.

Доля цієї жінки, її життєва позиція, а саме: боротись до останнього – яскравий приклад для наступних поколінь, для тих, хто зневірився у собі і не бачить виходу в різноманітних життєвих ситуаціях. Всім своїм життям, своєю творчістю вона довела, що головне – це боротьба, що ніколи не потрібно опускати руки.

Запрошуємо відвідати вистаку у бібліотечно- інформаційному центрі «Леся Українка. Високе світло імені та слова»

Джерело