Будівничий слова української держави (літературні читання до 255-річчя від дня народження Івана Петровича Котляревського)

17 вересня 2024 року за участю студентів 31-Ф та 31-М груп відбулися літературні читання, присвячені 255 річниці від дня народження Івана Котляревського – українського письменника і громадського діяча, першого класика нової української літератури.

Творча спадщина І. Котляревського – це поема «Енеїда», п’єси «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник», послання-ода «Пісня на новий 1805 год пану нашому і батьку князю Олексію Борисовичу Куракіну», переклад російською мовою уривків із праці Дюкела «Євангельські роздуми, розподілені на всі дні року…», переспів вірша давньогрецької поетеси Сапфо «Ода Сапфо».

Івана Петровича Котляревського вважають зачинателем нової української літератури.

Під час літературних читань студенти дізналися цікаві маловідомі факти з життя Івана Котляревського. Зокрема:

Ще в молоді роки Іван Котляревський був вражений багатством і красою народної творчості, мови, звичаїв. Захоплення й враження переросли у вивчення побуту українського народу. Одягнений в парубоцький одяг, він пильно придивлявся до старожитнього способу життя українців, прислухався до розмов, вивчав звичаї, повір’я, обряди. Записував пісні, прислів’я., жартівливі вислови, анекдоти, перекази…

Іван Петрович Котляревський добре грав на скрипці й мав чудовий голос. Покінчивши з обов’язками, покладеними господарем на вчителя, ввечері він ішов у свою кімнату, знімав зі стіні скрипку, й усі тривоги, образи, душевні турботи й побутові негаразди зникали кудись далеко.

Івану Петровичу належить велика заслуга у пожвавленні культурного життя в Полтаві. Будучи директором Полтавського театру він багато сил і уваги віддавав справі піднесення культури сценічної майстерності в рідному місті. Завдяки заходам Котляревського полтавці змогли переглянути кращі п’єси того часу.

Для позбавлених сім’ї вихованців Будинку Іван Петрович був батьком – суворим, вимогливим і водночас добрим, уважним, справедливим. Він скасував фізичні покарання. Організовував для дітей різні розваги: виїзди на природу, різдвяні ялинки, колядування й щедрування, а також вистави невеликих п’єс, у яких сам і грав разом з вихованцями. Клопотався й про те, щоб учні одержали достатні знання з різних предметів, були добре вихованими…

Його твори – це скарбниця українськості, яка відкриває потужний пласт не тільки нашої історії, а й ментальних атрибутів, народних звичаїв, обрядів, що завжди дивували й продовжують захоплювати світову спільноту.

Кажуть, що “Енеїда” Котляревського була навіть в бібліотеці Наполеона. Українці, вони такі. Пишаймося, що ми – українці.