Відокремлений структурний підрозділ
«Рівненський фаховий коледж
Національного університету біоресурсів
і природокористування України»
Деcять років тому, 26 лютого 2014 року, у Сімферополі відбувся багатотисячний мітинг кримських татар і проукраїнських активістів на підтримку територіальної цілісності України та проти проведення позачергової сесії Верховної Ради Криму.
Тоді біля будівлі кримського парламенту з ініціативи Меджлісу зібралося близько 12 тис. кримських татар. Вони тримали у руках свої національні прапори та прапори України. Мітингувальники скандували: «Слава Україні – Героям слава!», «Банду геть!», «Крим – Україна!».
Задовго до окупації Криму росія створила там потужну агентурну мережу, яка дестабілізувала суспільно-політичну обстановку. Операція із захоплення півострова розпочалася 20 лютого 2014 року – саме в цей день було зафіксовано перші порушення збройними силами російської федерації порядку перетину державного кордону України через Керченську протоку. Водночас відбулося створення й озброєння іррегулярних збройних формувань найманців з числа місцевих жителів, якими керували офіцери спецслужб і збройних сил російської федерації.
23 лютого в Севастополі відбувся 20-тисячний мітинг, на якому було “проголошено міським головою” громадянина росії Чалого. 26 лютого російські спецслужби за “севастопольським сценарієм” зімітували масове невдоволення “київською владою” жителів Сімферополя та організували зібрання прихильників “русской весны” перед кримським парламентом. Однак потужний мітинг українських патріотичних сил, включаючи кримських татар, нівелював плани агресорів та зірвав їхні прагнення видати окупацію Росією Криму за результат бурхливого волевиявлення корінних мешканців півострова. 26 лютого, в результаті сутичок під будівлею Верховної Ради Криму, двоє людей загинули й декілька десятків зазнали поранень. Згодом, після окупації півострова, слідчий комітет росії порушив за цим фактом кримінальну справу (так звана «справа 26 лютого») і влаштував політичне судилище над Ахтемом Чийгозом, Мустафою Дегерменджі, Алі Асановим та іншими кримськотатарськими активістами.
Вже наступного дня, 27 лютого, підрозділи спеціального призначення та десантних військ рф захопили будівлі Ради міністрів і Верховної Ради Автономної Республіки Крим, над якими підняли прапор рф, а депутати Верховної Ради Криму “ухвалили” рішення про проведення так званого референдуму щодо статусу півострова. Цей псевдоплебісцит відбувся 16 березня при великій кількості озброєних російських військовослужбовців, бойкотування “референдуму” Меджлісом кримськотатарського народу. Перед тим – 1 березня 2014 року – рада федерації підтримала звернення путіна про дозвіл на застосування збройних сил рф на території України. Регулярні російські війська та парамілітарні формування захопили засоби масової інформації, установи зв’язку, летовища, паромну переправу в Керчі, блокували українські військові частини і військово-морські бази, де перебували кораблі ВМС України. Також ворог взяв під контроль адміністративні будівлі і транспортні магістралі. Керівництво росії неодноразово стверджувало, що ці озброєні люди не є російськими військовослужбовцями. Однак після окупації півострова і проведення там фейкового «референдуму про статус Криму» росіяни визнали, що «зелені чоловічки» були військовослужбовцями зс рф.
16 березня на окупованому півострові росія провела так званий референдум щодо статусу Криму, а вже через два дні, 18 березня, в кремлі відбулось підписання так званого Договору про прийняття Республіки Крим до складу російської федерації.
Відтоді минуло десять років і ситуація на окупованому росією українському півострові залишається напруженою: окупанти обрали тактику залякування і терору місцевого населення. Нині в Криму заборонена діяльність Меджлісу кримськотатарського народу. Хвиля за хвилею проходять репресії, обшуки і незаконні затримання. Країна-агресор цинічно нехтує основоположними правами і свободами людини.
Дії влади російської федерації з окупації частини території (Автономної Республіки Крим) сусідньої суверенної держави та втручання у її внутрішні справи, стали причиною масштабного невдоволення і об’єктом гострої критики світової громадськості, яка визнала військову агресію російської федерації міжнародним злочином проти світу і безпеки людства, а анексію Криму – порушенням чинного законодавства суверенної України, фундаментальних норм міжнародного права і низки міжнародних договорів.
Удар по Україні був нанесений в спину таємно, без оголошення війни, в час найбільш трагічних подій, коли в центрі української столиці масово гинули мирні люди, – у час Революції гідності.
Інтервенція стала першою частиною збройного конфлікту між росією та Україною і не завершилася анексією Криму. Наступним етапом стала війна на сході України, в якій українські військовики ведуть боротьбу проти російських військ, терористичних угрупувань сепаратистів і російських диверсійних загонів. Але наш північний сусід і на цьому не зупинився. Сьогодні росія намагається позбавити український народ права самостійно вирішувати своє майбутнє, посіяти паніку, страх, розбрат в нашому суспільстві.
Боротьба за повернення Криму ‒ це боротьба проти свавілля. Крим був украдений росією в України силовим шляхом. Його анексія ‒ перший прецедент у історії Європи з часів Другої світової війни і Україна, об`єднавши всі зусилля, зможе повернути півострів, і доведе, що Крим – це Батьківщина українців і кримськотатарського народу, які по праву є господарями своєї землі. Питання деокупації Криму є спільним завданням для світової спільноти, яка об’єднується на майданчику Кримської платформи.
Крим – це Україна! І ми переконані, що настане час, коли над Сімферополем та Севастополем, над усіма населеними пунктами півострова майорітиме наш, Український Прапор.
Олександр ТАЛІМОНЧУК,
заступник директора з виховної роботи