Творча зустріч з Русланою Броновицькою

Мета заходу: ознайомлення студентів та викладачів із поетичною творчістю, громадською діяльністю Руслани Броновицької, вшанування пам’яті героїв, загиблих за незалежність України,  виховання патріотизму.

Руслана Броновицька – людина, яка вміє надихати, мотивувати та ділитися особистими переживаннями, власним нелегким досвідом так, щоб ми усі могли почути, зрозуміти, відчути серцем і пам’ятати.

Жінка, чия сила духу і любов до сина стали прикладом для багатьох.

ЇЇ вірші звучали тихо і натхненно, зворушливо і зрозуміло. До болю в серці, до гарячих сліз, до неймовірної теплоти та вдячності. За Сина, за відкритість, за поетичні рядки, наповнені тугою і любов’ю.

Прочитані нові поезії та вірші із збірки «Вдруге ти його не народиш». Писати поетичні твори п. Руслана почала після того, як її син Дмитро зник безвісти на фронті. Книга насправді присвячена і сину–герою, і родинам, матерям, які чекають зниклих безвісти дітей. Збірка поезій двомовна, у ній — 16 поезій українською та іспанською мовами. Книгу можна прочитати у бібліотеці коледжу.

Руслана Броновицька є координаторкою рівненського рушника пам’яті і надії. Цей рушник, вишитий матерями, дружинами, сестрами, доньками зниклих безвісти –  нетрадиційний, на ньому немає жодних візерунків. В основу рушника лягли вірші, які п. Руслана написала тоді, коли зник син Діма. Решта — це понад 150 імен, позивних хлопців, зниклих безвісти. Освячене полотно насправді стало символом віри, пам’яті та єдності родин, які чекають на повернення своїх близьких.

Учасниками творчої зустрічі стали студенти 11-П та 11-Ф груп, заступник директора Олександр Талімончук, куратори Наталія Пастушенко, Віта Моцнюк, Ірина Матковська та ін. Захід став підтримкою, теплою надією для усіх нас, особливо тих, чиї родичі воюють, або, не дай Бог, пропали безвісти чи загинули у тяжкій боротьбі за волю України.

Це ще одне нагадування, що ми не маємо права забувати.

Слава Україні! Героям слава!