Година доброти… розмова, якої і не було

Щоб пожинати добро, його потрібно сіяти (філософська мудрість)

Чи потрібно розмовляти про добро? Чи треба добру вчити? А хто має вчити тому добру? А вчити дітей? Чи вчити і дорослих? А сіяти як те добро? Запитань більше, ніж відповідей.

Зустріч, на якій були присутні здобувачі освіти 12-Д і 12-ПД груп, викладачі Вікторія ЗІНЯЧ, Ігор КАПІТУЛА та зооволонтерка Рівного Наталя КОВАЛІНСЬКА, показала, що розмови про це зайвими не бувають. Розмовляли про гуманне ставлення до тварин. Акцент зробили на чотирилапих безхатьках. Пані Наталя розповіла про свою діяльність, яка пов’язана з покинутими і часто хворими тваринами. Показала фото, розповіла історії врятованих нею тварин. На жаль, “безпритульної” біди у нашому місті вистачає. Розмова була глибокою, змістовною, конкретною. Не про “давайте бути добрими”, а про “ось що роблю я”, “ось що зробити може кожен”. І якщо гуманне ставлення до інших – це доброта, то так, ми розмовляли про доброту.

Розмова на цілу годину. Ціла година доброти. Година, сповнена фото тварин, слізних історій та… тиші. Тиші думок, тиші емоцій, тиші надій…

І тільки подальше життя покаже, це була година доброти і розмова, яка була… чи все ж тільки “година доброти” і розмова, якої так і не було…

(Зустріч проведена в рамках тижня загальноосвітніх дисциплін та проведення VI Міжнародного уроку

доброти “Гуманне і відповідальне ставлення до тварин” під патронатом “Благодійного фонду допомоги безпритульним тваринам “Щаслива лапа” (“Happy paw”))